Хоч я тепер дуже рідко писучий книжкоблоґер, не написати про
цю книжку не можу. Прочитала на одному дусі, мій внутрішній усім незадоволений
критик щось хотів буркнути про те, що це «оповідання», і «хто їх тепер читає»,
аж раптом згадала, як дівкою вигрібала антології з полиць і дивилася зміст –
шукала оповідання за назвами. Досі пам’ятаю, як вибрала «Плюшку» Мопассана, там
було про повію, дуже миле. А критерій один – якщо назва гарна (або якщо в назві
– ім’я жіночого персонажа), то це цікаво й імовірно про любов.
Але застерігаю: навіть із найпрекраснішими назвами бувають
лажі. Так що головним чином довіряйте упорядникам, якщо це антології.
Отож, говоритиму я про «Чат для дівчат» (яка розкішна назва!),
упорядкували цю книжку з 12 оповіданнями 12 письменниць, імена половини з яких
я вперше почула, Валя Вздульська й Оксана Лущевська. Чудесна робота, дівчата.
Я не знайду, за що сварити цю книжку. У ній у міру всього: є
розмови про стосунки з батьками й іншими членами родини, є переживання через
зовнішність, є розбиті серця, складні долі й розкішна іронія, є про любов (аякже!),
дружбу й дивних сучасних підлітків, хе-хе.
Найбільше мені імпонує багатоголосся цієї збірки. У
дівчат-авторок (зараз я їх перерахую: Аня Хромова, Надія Біла, Галя Ткачук,
Валя Вздульська, Таня Стус, Оксана Лущевська, Маша Сердюк, Альона Ярова,
Наталка Малетич, Валя Захабура, Наталя Ясіновська, Саша Кочубей) дуже різні
стилі й теми. Надія Біла пречудесно зобразила різницю сприйняття молодших
підлітків і старших, коли одні ще фекають на сукні й поцілунки, а другі вже
мислять із себе спокусниць і труляля. Галя Ткачук уміє писати з блискучою
іронією, яку непростимо спойлити. Таня Стус вдало застосовує самоіронію: хто з
нас не опинявся в ситуації, коли найбільше зло – це прищ? На носі, лобі,
будь-де. Валя Захабура, як на мене, володіє класним почуттям гумору, описуючи
підлітків (коли йшлося про Ойку й Лишка, все було не так однозначно, на мою
думку). Підлітки в неї страшні, загрозливі, правдиві й водночас це справді
динамічно й дотепно описано. І без усякої зверхності, завважу. І ще, що важливо в контексті мізогінії й харрасменту жінок, Валя торкається непопулярної теми чіпляння у транспорті, показує модель поведінки дівчинки-підлітка. Наталя
Ясіновська була психологічно переконливою, говорячи про дівчачу дружбу й
проблему хлопця, який подобається обом. Звісно, дівчата також підіймають і
складні теми (сирітство, обмежені фізичні можливості), адже дівчатка – вірите чи ні – цікавляться
не лише собою й хлопцями.
Читайте також: Ідеальна дівчача книжка
Я люблю дівчачі книжки. І страшенно тішуся, що вони виходять
такими різноплановими, хоч іще й не такими відвертими, як того хотілося б (але
нове «Видавництво» – воно так і називається – обіцяє і цим потішити). Може,
нинішні дівчата вже не будуть никатися по кутках, читаючи «заборонені» газети,
журнали й книжки, як це робила свого часу я.
Чат для дівчат / Упор. Валентина Вздульська та Оксана
Лущевська. – Львів: ВСЛ, 2016. – 176 с.
Немає коментарів:
Дописати коментар