Останнім часом я дуже люблю писати читацькі нотатки. Може,
тому, що пишу їх тепер рідко, і лише про книжки, про які не можна не написати –
такі вони хороші! Ми їх випробовуємо на практиці, тож читацька аудиторія теж
має своє вагоме слово :) Якось я писала вам про пригоди Мімбо Джимбо і йогодруга-інтроверта Мумбо-Джумбо, обов’язково зверніть увагу на цю книжку, якщо у
вас є читачі віку 2+.
Книжка «До нас на чай заходив тигр» Джудіт Керр (переклала з
англійської Катерина Міхаліцина) – теж для віку 2+ (дуже дивно, коли маєш удома
2-річну читачку, правда?)))). Моя тисяча подяк «Видавництву Старого Лева» за
те, що вона тепер є українською, бо не минає ні дня, щоб ми вдома не читали цієї
книжки. І я – так! – люблю її читати щодня.
По-перше, в ній великі малюнки з яскравими акцентами, багато
простору й мало тексту, що важливо (не нехтуйте віковими особливостями своїх
читачів). По-друге, в ній проста й зрозуміла історія, що, втім, не позбавлена
інтриги й гумору. По-третє, переклад такий співучий, що мені дуже легко читати
його з різними інтонаціями й не повторюватися. Усе органічно й добре, крім
першої фрази, яку я повсякчас змінюю на «Жила собі дівчинка» («жила-була»
раніше вважалося калькою з російської, але раптом щось змінилося, то я не
перевіряла). По-четверте, як і в «Мімбо Джимбо», ця книжка – просто-таки збірка
ввічливих фраз :) Мене щоразу розпирає від сміху, коли уявляю себе на місці
мами Софі, коли та пропонує нахабному Тигрові випити ще щось. (Уявіть собі, що
до вас приходить нежданний Тигр, з’їдає все, що можна було з’їсти, і випиває
все, що можна було випити, навіть усю воду з-під крана!) А Тигр – то взагалі
чудо чемності: бувають же такі, які скромно приходять і кажуть, що дуже
зголодніли й напрошуються на чай, а потім усе змітають і, чемно попрощавшись,
ідуть собі геть?
