Роль білок у ранньому розвитку дитини

Люблю розповідати про книжки, апробовані на дитині. Останнім часом наш із Ясею фаворит – серія про Білченя від видавництва «Артбукс». Наразі видано весняні й осінні пригоди Білченяти, у планах – решта сезонів.

Страшна помста кротика

Ця животрепетна тема – КАКАШКИ! Всіх вона стосується, але до кого не підійди, всі бояться зізнатися, що какають, і в ліпшому випадку регулярно. Виявляється, в українському фейсбуці дитяча книжка про какашки бурхливо обговорюється не з погляду художньої цінності, гумору, ілюстрацій, перекладу, редагування, а з позиції моралі. Ну, нічого дивного насправді. Какашки – це дуже морально, без жартів. Кидатися какашками теж питання з цього виміру.

Так ось, укотре пересвідчившись, що не всі ще мають у своїх бібліотеках книжку «Про малого крота, який хотів дізнатися, хто наклав йому на голову» (автори: Ерльбрух Вольф, Ґольцварт Вернер, видавництво «Чорні вівці»), нарешті добираюся до давно запланованого блогу на цю тему.

Чому книжка про крота і какашки має бути в кожній порядній дитячій бібліотеці (якщо дітям від 2 до 5 років)?

Наприклад, бо в дітей є особливо діставучий період, який у таємних спільнотах називають «какашечним». Це страшний період, коли дитину цікавлять какашки і їх похідні, коли в дітей можуть виникати психосоматичні запори і тому подібне, коли какашки – це архіважливо. Зрештою, перефразовуючи лікаря Хауса, всі какають.

Равлик, пташки, кораблі

Знову розкажу вам про книжки свого улюбленого «Читаріуму». От що правда, то правда: маленьке видавництво, яке видає небагато книжок, але всі такі класнючі і з такою любов’ю, таким смаком і розумінням потреб читача, що я не втомлююся їх радити. Сьогодні ми отримали три їхні нові картонки авторства Оксани Лущевської, і я так протащилася, читаючи їх дитині 2,5 років, що прям вклавши дитину спати, зразу пишу сюди.

Насамперед скажу, що Оксана Лущевська – письменниця, перекладачка, дослідниця дитячої літератури. Вона в темі багато років і точно знає, що робить у своїй справі. Пише вона для різних вікових категорій, але найдужче я люблю її малявські віршики. Хоча б тому, що вони дають хороший простір для гри. Наприклад, за «Павою з павенятами» (ВСЛ) ми придумали пальчикову гру, вивчаємо «право» і «ліво», рахуємо. Книжка «Про кита» (ВСЛ) вся звуконаслідувальна. І це, здається, той «коник», який дуже вдається письменниці. До цього прийому авторка вдалася і в книжці «Пливуть кораблі» («Ту-ту-ту», цей звук візуально підкреслила скрізь художниця Катерина Степаніщева), і в «Пташиній колисковій», де всі пташки по-своєму засинають – і це теж прикольно вчити з дитиною, яка щойно починає говорити.

Тепер трошки про кожну з картонок, бо всі мають якісь «перчинки» і в тексті, й особливо – в ілюструванні. Це особлива насолода – показувати малявці різні техніки й дивитися на реакцію :)