четвер, 28 грудня 2017 р.

Розглядати зиму в місті

Оскільки зима в наших широтах, скажімо так, кхе-кхе, не дуже вдалася цього року, то треба цю саму зиму накликати. Як Діда Мороза чи Весну. Бо що ж це таке робиться: через кілька днів Новий рік, а снігу нема, і за вікном +9 за Цельсієм. А я тільки-но купила таку кльову іграшку – сніжколіп! Ну ок, про те, чого в нас немає, я звикла читати у книжках :) Тому перед святами раджу повністю український вімельбух – «Новорічні канікули» Інни Рудої. Абсолютно на рівні з європейськими книжками, тільки дуже вгадувано про наші реалії. А це плюс, бо всім же хочеться ідентифікувати себе з персонажами і впізнавати, а не весь час тлумачити.



На багатьох розгортках я впізнавала різні місця Києва: Контрактову площу (навіть флешбек у вигляді трамвая номер 5, який уже давно не їздить, не збив мене з пантелику, хе-хе), наприклад, Політехнічну і Зоопарк, Ботсад, Вокзал, ба навіть рідні дворики на Нивках… упс! Та таких двориків по Києву сто тисяч мільйонів же :) Дуже симпатично, що зимова мандрівка вийшла така реалістична і впізнавана. Одного разу я навіть подумала, що Контрактовий майдан художниця намалювала двічі, бо надто вже добре я знаю цю чудову ялинку біля пам’ятника Сагайдачному, але потім згадалося, що це ж нині головна ялинка міста на Софіївській – так що все дуже й дуже схоже на те, що ми бачимо поруч. Навіть потворна мобільна кав’ярня у вигляді рожевого равлика тут вийшла дуже навіть симпатично й по-київськи. Відколи цей символ зафіксовано в дитячих книжках, мусимо визнати, що все – равликів не позбутися)))


Інна Руда намалювала «внутрішній» і «зовнішній» бік святкування. На окремих розгортках показано будинок звичайних людей у розрізі: приготування до новорічних свят ідуть повним ходом. Діти казяться, кіт ласо поглядає на золоту рибку, тато з одного поверху чистить зуби, мама з другого щасливо смажить оладки поки тато знеможено заснув поруч із трьома порічками (о, як я розумію їх обох! Я б у цьому рівнянні теж вибрала оладки, ггг. Ніякого ґендерного упередження, чесне слово))). А на лавці біля під’їзду бабусі обговорюють новини. Поруч Дід Мороз наряджає ялинку просто у дворі, а маля в комбінезоні їсть булку, яку в той же час кришить голубам. Інна Руда дуже точно спостерегла щоденні побутові миті, видно, що кожна деталь на малюнку продумана й прожита. В принципі, так і має бути в якісній розглядайці, адже її призначення – розповідати історію без слів.


Особисто я ще люблю, коли в розглядайках зі сторінки на сторінку мандрують ті самі персонажі, тоді їхні історії можна складати в сюжет, цікавий і дорослим теж. Наприклад, мені подобається персонаж Діда Мороза з оленем: придумайте самі, хто це, бо його ж ніде не названо Дідом, натомість він зовні не дуже Санту Клауса нагадує. Отут тато трьох порічок спить, а тут уже несе наймолодшого малюка в ергорюкзаку. Люблю такі небанальні ходи. Малесенька деталь – а вже величезний плюс. Смішний епізод, де наречене синя від холоду (сорі, не дуже смішно, хіба що трішечки – казала ж мама, що треба вдягнути шапку і шубку!). Навіть істерику малої дворічки зафіксовано, хе-хе. В магазині. Співчуваю мамі. Взагалі ці мікросюжети на тему батьківства-мамівства дуже вдалися Рудій. Видно, що людина знає тему зсередини й багато спостерігає :)


Ще такий момент. Часто українським «натурпродуктам» закидають брак національних маркерів: мовляв, у перекладі геть втратиться те, що це – українське. З «Новорічними канікулами» такого явно не буде. Видно, що попри все художниця орієнтувалася на український контекст і змальовувала укранські реалії. Навіть є один міні-сюжет на тему дитячого читання. Там можна вгадати реальні українські неперекладні книжки на поличках. І людина, яка читає дітям книжку, дуже нагадує Івана Малковича :) На попередніх розгортках він ще зі скрипкою ходив, а ви ж знаєте, на чому грає Малкович))

Одне слово, дуже радісна, барвиста й позитивна книжка вийшла. З чудовим червоним тисненням (фольгою) на обкладинці й такій класній «сніжній» фактурі, що книжку просто в руках приємно тримати. Картон якісний, кольори помірно яскраві, абсолютно некрикливі. Ідеальний зимовий вімельбух про міське дозвілля, дуже раджу.


Інна Руда. Новорічні канікули: вімельбух. – Київ: Каламар, 2017. Малюнки зі сторінки Інни Рудої у фейсбуці.

Немає коментарів:

Дописати коментар